Ранок на Баутценер штрасе

У сільській місцевості, в стінах білосніжного вапняного будинку мого дитинства, поміж українських степів Одеської області, ранок починався урочистим співом бабусиного півня.

І, хоча, в моїй дитячій пам'яті півень один і самий, згадуючи його тепер, я розумію, що півні, як і їх спів, мали властивість змінюватись, тому що моя бабуся полюбляла ласувати нас холодцем.

Ранок моєї зрілості, в царському будинку старого Києва, під яким поволі протікала загнана річка Почайна, починався з тяжкого гуркотіння невдоволеної вантажівки. Стара, одутла вантажем автівка поспіхом прямувала до порту, що як і в давнину, слугував важливим пунктом торгівлі, але тепер тільки на внутрішньому ринку.

Кожне місце проживання має свій ранок і свій початок.

Тепер, я прокидаюсь під неспішне автоматичне анданте залізних фіранок, що їх підіймає мій сусід-німець з першого поверху. Німецька пунктуальність точна, так саме як і німецькі годинники з селища Глясхютте; вони славляться унікальною майстерністю у всьому світі, а селище та фабрики цієї місцевості ховають в надрах історії сумнівну репутацію за періоду другої світової війни.